» » Сталінізм відгукується і сьогодні - екс-голова ВРУ Литвин

 
 
 

Сталінізм відгукується і сьогодні - екс-голова ВРУ Литвин

Автор: Соб.инф от 19-06-2020, 11:32, посмотрело: 508

Сталінізм відгукується і сьогодні - екс-голова ВРУ Литвин"Європейська народна партія" в особі її президента Дональда Туска висловила стурбованість "політично мотивованим" переслідуванням п’ятого президента Петра Порошенка. Про це розповідає екс-голова ВР Украиїни Володимир Литвин в Facebook.

Від депутатів Європарламенту прозвучало застереження з цього приводу Володимиру Зеленському. Колишній прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт попередив, що переслідування ним Порошенка буде "в центрі уваги європейських партнерів".

Звісно, до п’ятого президента є чимало питань і він багато про що мав би звітувати українському суспільству. Однак мова про інше – про те, що в Україні уже склалась практика виставляти "рахунки" колишнім першим особам, демонструвати щодо них гасло "закон один для усіх", направляти на них державну репресивну машину. У такий спосіб наступники утверджують себе, демонструючи, хто в домі господар.

Для Кравчука ворогами стали Компартія та її лідери, Кучма мав претензії до Кравчука, Ющенко і особливо Янукович – до Кучми, Порошенко – до Ющенка і особливо Януковича, нерівно дихав до Кучми, Зеленський – до Порошенка.

Утім, до останнього часу партнери України усього цього чомусь не помічали. Більше того, промовисто, а відтак заохочувально, мовчали. Вважаючи, очевидно, інших колишніх президентів недостатньо своїми за політичними і світоглядними позиціями.

Така українська практика, окрім усього іншого, наочно свідчить, що наша правоохоронна система була, є і продовжує перебувати в режимі ручного управління. Інакше треба визнати, що народ обирає виключно негідників і потенційних злочинців. Хоча те, що виборці не обирають, а просто голосують – доконаний факт.

Доводиться констатувати: усі пострадянські керівники України вийшли зі "сталінської шинелі". На генетичному рівні відтворюють практику Сталіна та його послідовників. Щоправда, без фізичного знищення, бо як-ніяк інтегруємось у демократичний світ.

Але можна тільки уявити масштаби натовпу, якби уже в наш час відбувались публічні страти. Судячи з того, що сьогодні відбувається в Україні, від епохи "влади натовпу" нас відділяє не така вже й велика дистанція. "Активіст" і "патріот" незабаром можуть стати наймасовішою і до того ж прибутковою професією, заміною поліції, суду тощо.

Борис Бажанов (1900-1982 рр.), який протягом п’яти років працював секретарем Сталіна в Політбюро та встиг утекти в 1928 році з СРСР до початку масових репресій, показав картину першовитоків сталінської політики ставлення до "попередників":

"Сталин, видя, что Ленин кончен, распоясался и начал хамить и Крупской, и Ленину. Если бы Ленин был еще здоров, Сталин никогда не позволил бы себе таких выступлений, был бы ярым и послушным приверженцем Ленина, но втихомолку создал бы свое аппаратное большинство и в нужный момент сбросил бы Ленина, как он это сделал с Зиновьевым и Троцким.

И забавно представить себе, что бы потом произошло, Ленин был бы обвинен во всех уклонах и ошибках, ленинизм стал бы такой же ересью, как троцкизм, выяснилось бы, что Ленин - агент, скажем, немецкого империализма (который его и прислал для шпионской и прочей работы в Россию в запломбированном вагоне), но что революция все же удалась благодаря Сталину, который вовремя все выправил, вовремя разоблачил и выбросил "изменников и шпионов" Ленина и Троцкого.

И смотришь, Ленин уже не вождь мировой революции, а темная личность. Возможно ли это? Достаточно сослаться на пример с Троцким, который, как оказывается, не был центральной фигурой октябрьского переворота, не был создателем и вождем Красной Армии, а просто был иностранным шпионом. Почему бы и Ильичу? Ну, скажем, потом Ленина после смерти Сталина, может быть, "реабилитировали" бы. А Троцкого реабилитировали?"

Що змінилося відтоді? Лише прізвища, масштаби і наслідки від того, як наступники "поціновують" своїх попередників. Діалектика?! "Сталінська шинель" виявилась надзвичайно місткою. У ній вистачає місця не лише для радянських, а й пострадянських головних політичних осіб.

P.S. До речі, раджу прочитати Бажанова Б.Г. "Я был секретарем Сталина". – М.: Алгоритм, 2014; його ж "Борьба Сталина за власть: Воспоминания личного секретаря". – М.: Алгоритм, 2017.

Категория: Культура


Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Комментарий:
Полужирный Наклонный текст Подчёркнутый текст Зачёркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищённой ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Введите код: *